Блоги → Перегляд
Мітки Діалоги

УЧИТЕЛЬ І УЧЕНЬ

Середа, 10:47, 27.01.21

Рейтинг
8 0
Переглядів
337

0
0

ДІАЛОГИ

505

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, що спонуває живу душу до матеріальної діяльності?

УЧИТЕЛЬ. Існує п’ять факторів, які є причиною будь-якого вчинку – як правильного, так і неправильного. До таких факторів відносяться тіло, душа, почуття, зусилля і Святий Дух.

     Душа в тілі діє таким чином, щоб спонукати людину займатися тим чи іншим видом кармічної діяльності, і водночас являється виконавцем карми. А знаряддям різноманітної діяльності є почуття. При цьому кожній діяльності відповідає конкретне зусилля, яке санкціонується або не санкціонується Святим Духом.

     Той, хто вважає, що він діє сам по собі і не бере до уваги ці п’ять факторів, вважається не зовсім розумним та нездатним бачити речі, якими вони є насправді. Дурень не розуміє, що Святий Дух постійно перебуває у його серці як друг і намагається спрямовувати його дії. Якщо матеріальними причинами діяльності являються місце, виконавець, зусилля і почуття, то вищою причиною є Всевишній Господь, який намагається впливати на людину через Свою божественну енергію, котра називається Святим Духом. Тому слід бачити не лише чотири матеріальні причини діяльності, але також і вищу причину.

     Той, хто не відчуває у собі присутності Святого Духа, думає, що він сам ініціатор і виконавець будь-якої діяльності. Людина може виступати ініціатором або виконавцем лише у тій мірі, в якій їй дозволено бути тим чи іншим.

506

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, які вчинки вважаються правильними, а які – неправильними?

УЧИТЕЛЬ. Правильні вчинки узгоджуються з настановами Священних Писань, а неправильні протирічать встановленим у них принципам.

507

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, які причини лежать в основі повсякденної діяльності?

УЧИТЕЛЬ. В основі повсякденної діяльності лежить три спонукальні причини: знання, об’єкт пізнання і той, хто пізнає. Будь-яка робота, котра виконується тією чи іншою людиною, включає в себе ці елементи. Перед виконанням роботи з`являється імпульс, який називається натхненням. Будь-яке рішення, прийняте до початку роботи, представляє з себе тонку форму розумової роботи. Після цього робота реалізується в дії.

     Таким чином, спочатку ми проходимо через психологічні процеси мислення, відчуття та бажання. Це же називається самомспонуканням. Коли наявні і спонукальні мотиви, і натхнення, і виконавець здійснюється сама дія за допомогою тих чи інших тілесних органів. Спонукальною причиною завжди виступають почуття, включаючи й розум, який є центром усіх почуттів та бажань, котрі штовхають нас до дії. Сукупність усіх цих складових і є спонукальною причиною до матеріальної діяльності.

508

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, чому сприяють нижчі енергії Всевишнього Господа?

УЧИТЕЛЬ. Енергія доброчинності – просвітлює, енергія пристрасті – матеріалізує, а енергія невігластва веде до лінощів та в’ялості. При цьому слід розуміти, що всі енергії матеріальної природи зв’язують живу істоту і не приводять до звільнення від коловороту народжень і смертей.

509

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Госопдь, що необхідно знати людині про кожну з енергій матеріальної природи?

УЧИТЕЛЬ. Людина, яка бачить єдину душу у кожній живій істоті: людині, тварині, птахові, хижакові, мешканцю вод або рослині, володіє знанням, котре відноситься до енергії доброчинності. Вона знає, що всі живі істоти оживотворює своїми іскрами Єдина Душа, не дивлячись на те, що, залежно від своєї попередньої діяльності, всі вони мають різні тіла. Отже, здатність бачити в кожному тілі життєву силу Вищої Природи притаманна енергії доброчинності. Ця життєва сила безсмертна, не дивлячись на те, що тіла піддаються руйнуванню.

     Людина, яка ототожнює живу істоту з матеріальним тілом, і яка вважає, що з руйнуванням тіла знищується також і свідомість, відноситься до енергії пристрасті. Згідно з таким знанням відмінність одного тіла від іншого визначається розвитком у них різних видів свідомості. По-іншому, без тіла не існує окремої душі, яка проявляє індивідуальну свідомість. Така людина вважає, що тіло й душа єдині, нероздільні, і що не існує окремої душі, котра може існувати без тіла. За таким уявленням, знання – явище тимчасове і воно припиняє своє існування зі смертю фізичного тіла. Нездатність бачити живу істоту, як окрему індивідуальність відноситься до енергії пристрасті.

     «Знання», якими володіє звичайна людина, завжди відносяться до енергії невігластва або пітьми, тому що кожна жива істота в обумовленому, земному житті народжується під домінуючим впливом енергії невігластва. Людина, яка не розвиває свої знання, звертаючись до авторитетних релігійних джерел, володіє знаннями, які обмежені тілом. Така людина не переймається тим, щоб діяти у відповідності з вказівками Священних Писань. Для неї Бог – це «золотий тілець» або гроші, а знання зводяться до задоволення потреб тіла. Такі знання не мають жодного відношення до Абсолютної Істини. Вони більш-менш подібні до знань, якими володіють тварини: як їсти, спати, захищатися і спарюватися. Такі знання являються породженням енергії невігластва.

     Підсумовуючи, хочеться ще раз наголосити, знання, яке стосуються духовної сутності за межами фізичного тіла, називається знанням отриманим під впливом енергії доброчинності; знання, яке призводить до побудови багато чисельних теорій і доктрин шляхом звичайної логіки та розумових спекуляцій, породжено енергією пристрасті; а знання, спрямоване лише на підтримку благополуччя тіла, відноситься до енергії пітьми або невігластва. 

510

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, як діє людина, перебуваючи під впливом енергії пристрасті?

УЧИТЕЛЬ. Така людина сильно прив’язана до конкретної діяльності або до її результатів, тому що цілком поглинута матеріальною природою. Вона не бажає піднятися на більш високий духовний рівень. Вона стурбована лише тим, щоб зробити цей світ максимально зручним для себе у матеріальному відношенні. Як правило, така людина дуже жадібна і вважає, що все, чого вона досягла – вічне і ніколи нею не буде втрачене. Вона заздрить іншим і готова вдатися до будь-яких засобів заради задоволення своїх почуттів. Тому така людина нечиста і їй байдуже, заробляє вона чесним чи нечесним шляхом. Вона дуже щаслива, коли її робота завершується успіхом і сильно страждає в разі невдачі.

511

УЧЕНЬ. А як діє людина, коли вона перебуває під впливом енергії невігластва?

УЧИТЕЛЬ. Такі люди не відрізняються м’якістю характеру. Більшість з них підступні та витончені в образах. Здебільшого вони ліниві; якщо на них покладено якийсь обов’язок, то вони не виконують його належним чином, а відкладають на більш пізній строк. У них похмурий вигляд. Вони повільні і будь-яку справу, котру можна виконати за годину, розтягують на тижні, місяці, а то й на роки.

512

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, існують люди, які прагнуть поєднати релігійну та економічну діяльність…

УЧИТЕЛЬ. Людина, яка намагається отримати плоди від релігійної і економічної діяльності, і єдине бажання якої – чуттєві задоволення, на яких зосереджені її розум і життя, перебуває під впливом пристрасті.

513

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, до якої енергії відносяться сновидіння?

УЧИТЕЛЬ. Сни бачать усі люди: і ті, які перебувають під впливом енергії доброчинності, і ті, які перебувають під впливом пристрасті, і ті, які перебувають під впливом невігластва. Сновидіння – природне явище.

514

УЧЕНЬ. А що таке щастя, і чи може воно бути постійним?

УЧИТЕЛЬ. Розглянемо наступний приклад: хлопець зустрічає дівчину і почуття спонукають його дивитися на неї, доторкатися до неї та вступати з нею в інтимні стосунки. Спочатку це може доставляти велике чуттєве задоволення, але з часом такі стосунки, не засновані на чомусь глибшому, приїдаються. Молоді люди починають сваритися і розстаються або розлучаються. Усе це супроводжується скорботою, смутком і т.п. Таке швидкоплинне щастя відноситься до енергії пристрасті. Щастя, досягнуте на основі взаємодії почуттів з об’єктом почуттів, завжди являється причиною страждань. Такого «щастя» слід уникати.

515

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, що краще – займатися власною справою чи служити чужій справі?

УЧИТЕЛЬ. Краще займатися своєю справою, навіть виконуючи її недосконало, ніж досконало виконувати чужу. Висновок полягає у тому, що кожна людина повинна займатися діяльністю, визначеною конкретною матеріальною енергією, під впливом якої вона перебуває, і працювати з єдиною метою – служити справі Всевишнього Господа. Не слід намагатися виконувати обов’язки іншої людини або наслідувати її поведінку.

     Наприклад, той, хто за своїми природними якостями перебуває під впливом енергії невігластва, не повинен прагнути виконувати роботу вчителя, інженера, лікаря, військового і тим більше урядовця або політика. Завжди слід займатися діяльністю, яка відповідає природним схильностям людини. При цьому слід пам’ятати, що жодна робота не вважається ганебною, якщо вона виконується в якості служіння Всевишньому.

516

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, які обов’язки притаманні людям, що відносяться до класу управителів?

УЧИТЕЛЬ. У керівника або державного службовця існує безліч відштовхуючих обов’язків. Наприклад, він повинен вдаватися до насилля, іноді брехати в інтересах дипломатії тощо. Насилля людини над людиною та дволикість у поведінці притаманні діяльності у цьому світі. І все ж правитель чи державний службовець не повинні повністю відмовлятися від людяності.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі